Торгівля України з Туреччиною: агро, метал, промисловість і морські маршрути

Туреччина послідовно входить до першої десятки торговельних партнерів України, а в окремі періоди — до п’ятірки. Це не випадковість: дві країни розділяє лише Чорне море, їхні економіки частково доповнюють одна одну, а після блокади частини морської логістики у 2022 році турецькі порти, перевізники й трейдери стали одним із ключових вузлів, через які український експорт виходить на світові ринки. У цій статті розберемо, з чого складається товарообіг, як він змінюється за роками, які товарні групи домінують в обох напрямках і як працюють морські маршрути, від яких нині залежить левова частка української зовнішньої торгівлі.

Що таке торгівля України з Туреччиною простими словами

У двосторонній статистиці це сукупність усіх операцій купівлі-продажу товарів і послуг між резидентами двох країн, зафіксованих митними органами. Грубо кажучи, кожна партія зерна, що виходить з одеського порту на турецьку елеваторну термінал, і кожен контейнер із турецькою текстильною продукцією, що розмитнюється в Україні, потрапляють у цей облік. Щоб правильно читати такі потоки, варто розуміти, як працює світова торгівля від виробника до порту, митниці і покупця.

Практична особливість українсько-турецької торгівлі в тому, що частина турецького імпорту з України не залишається в Туреччині. Країна — великий переробний і реекспортний хаб: українська пшениця йде на турецькі борошномельні підприємства, а борошно продається в країни Близького Сходу та Африки; український металопрокат переробляється й постачається далі. Тому реальна роль України в турецькому ланцюжку поставок більша, ніж видно з прямих цифр кінцевого споживання.

Ще один нюанс: Туреччина перебуває в митному союзі з ЄС, але не є членом ЄС. Для українського експортера це означає окремий режим — власні тарифи, вимоги сертифікації та фітосанітарні процедури, які не збігаються з європейськими. У 2022 році Україна й Туреччина підписали угоду про вільну торгівлю, проте на момент підготовки цього матеріалу питання її ратифікації та повного набрання чинності залишалося предметом дипломатичних процесів, тому перед укладанням контракту варто перевіряти чинний митний режим.

Статистика і динаміка двостороннього товарообігу

Якщо подивитися на довгу дистанцію, товарообіг між Україною та Туреччиною стійко вимірювався мільярдами доларів на рік і до 2022 року поступово зростав: у 2021 році, за даними Держстату України, він перевищував 7 млрд доларів, а Туреччина впевнено трималася серед найбільших покупців українських товарів.

Рік 2022-го став стрес-тестом. Товарообіг помітно просів через блокаду портів, руйнування промислових потужностей на сході та загальне скорочення українського експорту. Водночас саме тоді Туреччина разом з ООН стала посередницею у створенні Чорноморської зернової ініціативи, яка частково розблокувала експорт агропродукції. З 2023-2024 років, після того як Україна організувала власний морський коридор уздовж західного узбережжя Чорного моря, обсяги почали відновлюватися, а турецький напрямок знову зміцнів.

Важливе застереження щодо цифр: статистика воєнного часу має обмеження. Держстат України тимчасово змінив формати публікації зовнішньоторговельних даних, тому для аналізу часто використовують дзеркальну статистику — дані турецького статистичного управління TÜIK, базу UN Comtrade та матеріали WTO. Дзеркальні дані зазвичай дещо відрізняються від українських через різницю в оцінці (FOB проти CIF), облік посередницьких операцій і часові лаги. Для серйозного аналізу варто звіряти щонайменше два джерела.

Структура торгівлі за товарними групами

Товарообіг асиметричний: Україна продає Туреччині переважно сировину й продукцію першого переділу, а купує готові вироби з вищою доданою вартістю. Нижче — узагальнена структура за основними товарними групами, характерна для останніх років. Така асиметрія — лише один з проявів того, як світова торгівля поєднує експорт, імпорт, товари, порти й торговельні маршрути.

Асиметрія не є чимось винятковим — така ж картина характерна для торгівлі України з більшістю промислово розвинених країн. Але саме в турецькому векторі вона має практичне наслідок: український експорт сильно залежить від світових цін на зерно та метал, тоді як імпорт — від курсової динаміки та платоспроможності українського внутрішнього ринку.

Агронапрямок: зерно, олія і зерновий коридор

Агропродовольчий сектор — хребет українського експорту в Туреччину. Туреччина належить до найбільших світових імпортерів пшениці (в основному для переробки на борошно з подальшим реекспортом), а також купує українську кукурудзу для тваринництва та соняшникову олію — українська продукція тут конкурує з російською й болгарською.

Ключовий механізм останніх років — морський коридор. Чорноморська зернова ініціатива 2022-2023 років, підписана за посередництва Туреччини та ООН, дозволила вивезти десятки мільйонів тонн вантажів із портів Великої Одеси. Інспекції суден проходили у Стамбулі, де працював Спільний координаційний центр. Після припинення її дії влітку 2023 року Україна налагодила альтернативний маршрут уздовж узбережжя Румунії, Болгарії та Туреччини, який фактично перейняв на себе основний обсяг — і знову турецька акваторія залишається на шляху кожного судна, адже вихід із Чорного моря можливий лише через Босфор.

Для агротрейдера практичні висновки такі: по-перше, контракти з турецькими покупцями часто передбачають гнучкі умови поставки (FOB або CFR через турецькі порти), бо Туреччина — природна страховка проти логістичних збоїв. По-друге, турецький ринок має внутрішні квоти та мита на зерно, які періодично змінюються для захисту місцевих фермерів, — перед укладанням довгого контракту варто перевіряти чинні ставки. По-третє, турецькі борошномельні групи цінують стабільність якості, тому лабораторні показники партії (вологість, клейковина, протеїн) безпосередньо впливають на ціну повторних угод.

Метал і промисловість: що купують і продають дві країни

Друга велика вісь товарообігу — металургійна. Туреччина має потужну сталеливарну галузь, орієнтовану на електродугові печі, які працюють переважно на металобрухті. Україна традиційно постачала залізну руду, напівфабрикати (сляби, білети) та металобрухт. Війна вдарила по цьому напрямку подвійно: частина українських меткомбінатів зазнала руйнувань або втратила доступ до портів, а енергетичні обстріли змушували обмежувати виробництво. Водночас турецькі металурги залишаються природними покупцями, і за відновлення логістики обсяги частково повертаються.

У зворотному напрямку промисловий імпорт із Туреччини різко зріс після 2022 року. Найяскравіший приклад — генератори та енергетичне обладнання, які масово завозилися під час атак на українську енергосистему. Крім того, з Туреччини йдуть автокомпоненти, промислове обладнання, будівельні матеріали та хімічна продукція.

Окремо варто згадати оборонно-промислову взаємодію: українсько-турецькі проєкти у сфері безпілотних технологій та суднобудування стали помітною частиною двосторонніх відносин. У митній статистиці ці поставки не завжди видно як окрему групу, але вони формують стратегічний контекст, у якому уряди обох країн зацікавлені підтримувати стабільність торговельних маршрутів.

Морські маршрути і логістика через Чорне море

Географія робить українсько-турецьку торгівлю переважно морською. Сухопутний шлях через Румунію, Болгарію та далі на Стамбул існує й активно використовується для автомобільних перевезень, але для масових вантажів — зерна, руди, металу, олії — морська логістика залишається безальтернативно дешевшою.

Типовий маршрут сьогодні виглядає так: судно завантажується в одному з портів Великої Одеси (Одеса, Чорноморськ, Південний), йде уздовж українського узбережжя в межах дії берегових систем, далі — територіальними водами Румунії та Болгарії, потім у турецьку акваторію і через Босфор — у Мармурове море. Стамбульська протока — найвужчий і найрегульованіший пункт усього маршруту: рух там регулюється Конвенцією Монтре 1936 року, яка надає Туреччині контроль над протоками та обмежує присутність військових кораблів неприбережних держав.

Практичні моменти, які впливають на вартість і строки поставок:

• страхові премії за воєнні ризики — головний доданий витратник українського морського експорту; їхній рівень змінюється залежно від безпекової ситуації, і саме він часто визначає конкурентоспроможність української пропозиції;
• черги на прохід Босфору, особливо в сезони поганої видимості, — затримка на кілька діб є звичною ситуацією, яку варто закладати в контрактні строки;
• залізнична й автомобільна альтернатива через поромні переправи Чорноморськ—Поті/Батумі з подальшим маршрутом через Туреччину — дорожча, але стабільніша для цінних вантажів;
• дунайські порти (Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ) працюють як резервний канал, з якого вантажі баржами виходять до румунської Констанци, а звідти — далі до Туреччини.

Турецькі порти — Мерсін, Іскендерун, Текірдаг, Амбарли — виконують роль не лише кінцевих точок, а й хабів. Зерно, що прийшло з України в Мерсін, може за тиждень вирушити борошном до Лівії чи Ємену. Для українського трейдера це означає доступ до ринків, куди прямі контракти укладати складно.

Місце українсько-турецької торгівлі у світовій торгівлі

У глобальному вимірі двосторонній товарообіг — це невеликий відсоток світової торгівлі, але в окремих товарних сегментах він має системне значення. Україна належить до провідних світових експортерів соняшникової олії, кукурудзи та пшениці, а Туреччина — до найбільших імпортерів зерна та експортерів борошна. Коли на цьому напрямку виникають збої, це відчувається далеко за межами двох країн: саме тому блокада українських портів у 2022 році викликала стрибок світових цін на продовольство, а відновлення експорту відслідковували аграрні ринки всього світу.

У рейтингу торговельних партнерів України Туреччина стабільно тримається поруч із Китаєм, Польщею та Німеччиною. Для самої Туреччини Україна — не найбільший, але помітний постачальник сировини: у структурі турецького імпорту залізної руди чи соняшникової олії українська частка в окремі роки сягала значних часток.

Інституційна рамка теж варта уваги. Обидві країни — члени WTO, що задає базові правила гри; Туреччина додатково пов’язана митним союзом з ЄС. Підписана у 2022 році угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною після ратифікації має знизити тарифи на більшість промислових товарів і частину агропродукції, що потенційно змінить баланс вигідності окремих напрямків — особливо для українських виробників готової продукції, які сьогодні програють сировинним товарним групам.

Де брати відкриті дані і як їх читати

Для перевірки цифр, побудови власних графіків і таблиць існує кілька надійних джерел, які не потребують платного доступу:

• Держстат України — офіційна статистика зовнішньої торгівлі товарами та послугами з розбивкою за країнами й товарними групами;
• UN Comtrade — міжнародна база, де можна порівняти українські дані з дзеркальною турецькою статистикою за кодами Гармонізованої системи;
• WTO Data — агреговані показники світової та регіональної торгівлі, корисні для контексту;
• TÜIK — турецька статистика, яка часто публікується швидше й детальніше за країнами-партнерами;
• Державна митна служба України — оперативніші дані за окремими товарними потоками.

Читаючи такі дані, пам’ятайте про три типові пастки. Перша — різниця між прямою та дзеркальною статистикою: експорт України в Туреччину за українськими даними майже ніколи не дорівнює імпорту Туреччини з України за турецькими, і розрив у 5-10% вважається нормальним. Друга — реекспорт: товар, відвантажений через турецький порт третій країні, у різних методологіях зараховується по-різному. Третя — невідповідність звітних періодів у воєнний час, коли частина українських даних публікується із затримкою або в агрегованому вигляді.

Практичні запитання

Які товари найперспективніші для українського експорту в Туреччину?

Окрім традиційних зернових і олійних, стабільний попит мають залізна руда, металобрухт, пиломатеріали, мед і органічна продукція. Зростаючою нішею є продукти глибокої переробки — очищена соняшникова олія у розфасуванні, борошняні суміші, меблеві комплектуючі, — де турецькі компанії виступають не лише покупцями, а й партнерами з реекспорту.

Чи потрібен сертифікат походження для поставок у Туреччину?

Так, для отримання тарифних преференцій за чинними угодами потрібне підтвердження походження товару. Конкретна форма залежить від товарної групи та чинного на момент поставки режиму, тому перед першою партією варто проконсультуватися з митним брокером або ТПП.

Наскільки ризиковані морські перевезення через Чорне море зараз?

Ризики існують і закладаються у вартість через страхові премії, однак коридор уздовж західного узбережжя працює стабільно, і за ним щомісяця проходять сотні суден. Точний рівень ризику змінюється — рішення про поставку варто приймати, орієнтуючись на актуальні ставки страхування та рекомендації адміністрацій портів.

Де подивитися актуальні обсяги товарообігу?

Найоперативніше — на сайті Держстату України та турецького TÜIK; для історичних рядів і порівнянь зручний UN Comtrade, де дані можна фільтрувати за кодами товарів і роками та експортувати для власних графіків.

Що взяти до уваги експортеру

Якщо звести матеріал до робочого алгоритму, українсько-турецький напрямок виглядає так. Починайте з перевірки чинного митного режиму для своєї товарної групи — тарифи на агропродукцію в Туреччині змінюються частіше, ніж здається. Для масових вантажів плануйте морську логістику через порти Великої Одеси, закладаючи в контракт страхування воєнних ризиків і можливі затримки на Босфорі. Для товарів із вищою доданою вартістю розглядайте автомобільний маршрут через Румунію та Болгарію — він дорожчий, але передбачуваний. І головне: турецькі покупці будують довгі відносини з постачальниками, які стабільно тримають якість, тому перша вдало виконана партія тут коштує більше, ніж ціна самої партії.