Українські міста у цифрах: населення, бізнес, транспорт і бюджет

Питання «яке місто більше — Дніпро чи Одеса?» або «де в Україні найбагатший місцевий бюджет?» здаються простими, доки не спробуєш відповісти на них цифрами. Тоді з’ясовується, що населення можна рахувати трьома різними способами, бюджети міст несумірні без поправки на кількість мешканців, а «кількість бізнесу» залежить від того, що саме ми вважаємо бізнесом. Саме тому формат «українські міста у цифрах» — це не просто таблиця з рейтингом, а спосіб читати дані про населення, бізнес, транспорт і бюджет так, щоб вони щось пояснювали, а не вводили в оману.

Нижче розбираємо, які показники справді описують життя міста, де їх шукати у відкритих джерелах, як коректно порівнювати Київ, Львів, Одесу, Харків та інші міста і яких типових помилок варто уникати, коли будуєте власний рейтинг за показником.

Що означає «українські міста у цифрах» простими словами

Якщо пояснити простими словами, українські міста у цифрах — це набір вимірюваних показників, які описують чотири базові виміри міського життя: скільки людей тут живе, скільки грошей обертається в економіці, скільки коштів має міська влада і як місто рухається — буквально, через транспорт. Цифри самі по собі нічого не кажуть: їхня цінність у порівнянні — місто до міста, рік до року, план до факту. Ширший погляд на те, як влаштована економіка країн і міст, допомагає зрозуміти ці виміри в глобальному контексті.

Ключова ідея в тому, що статистика міста завжди контекстна. Мільярд гривень бюджету для Києва і мільярд для обласного центру зі стотисячним населенням — це зовсім різні явища. Сто нових ФОП на місяць у Львові та сто ФОП у невеликому районному центрі теж описують різну економічну динаміку. Тому перше правило роботи з міськими даними — завжди перераховувати абсолютні значення на відносні: на душу населення, у відсотках до минулого року, у частці від загального показника країни.

Друге правило — розуміти джерело. Одна й та сама характеристика, наприклад кількість мешканців, у Державній службі статистики, в оцінках мобільних операторів і в реєстрах виборців даватиме різні числа, і кожне з них по-своєму чесне. Різниця — у методиці, а методику треба знати, перш ніж робити висновки.

Населення: чому одна цифра майже ніколи не буває точною

Населення — найчастіший і водночас найпідступніший показник. В Україні останній повний перепис проводили 2001 року, тож усі наступні оцінки — це розрахункові дані, які Держстат отримував за результатами обліку народжень, смертей та міграції. Через це навіть у мирний час оцінки населення великих міст мали похибку, бо внутрішня міграція — переїзд до Києва, Львова чи передмість — реєструється неповно.

Після початку повномасштабної війни 2022 року точність оцінок різко знизилась: мільйони людей виїхали за кордон або перемістились всередині країни, і жоден реєстр не встигає це віддзеркалювати. Тому сучасні цифри населення міст варто сприймати як діапазони, а не як точні значення. Факт, який варто твердо пам’ятати: будь-яка точна цифра населення українського міста після 2022 року — це модельна оцінка, а не підрахунок, і серйозні дослідники завжди вказують методику та джерело.

Практично про населення міста варто знати кілька різних вимірів:

• наявне населення — скільки людей фактично перебуває в місті на момент оцінки;
• зареєстроване (постійне) населення — скільки людей мають офіційну реєстрацію місця проживання;
• населення агломерації — місто разом із сусідніми громадами, які щодня «підживлюють» його робочою силою та покупцями;
• внутрішньо переміщені особи — окрема категорія, яка після 2022 року суттєво змінила демографію Львова, Ужгорода, Чернівців та інших західних міст.

Київ за всіма методиками лишається найбільшим містом країни — оцінки наявного населення до війни коливались навколо трьох мільйонів, а з агломерацією — помітно більше. Харків, Одеса та Дніпро формували групу міст-мільйонників або близьких до цього статусу, Львів — стабільно тримався в діапазоні понад 700 тисяч. Але саме розрив між зареєстрованим та фактичним населенням пояснює, чому, скажімо, транспортна система міста може бути перевантажена сильніше, ніж «дозволяють» офіційні дані. Окремої уваги заслуговує економіка Києва як найбільшого міського ринку країни.

Бізнес і економіка міст: що вимірюють і як читати

Економіка міст у статистиці видимна через кілька дзеркал, і жодне з них не дає повної картини окремо. Перше дзеркало — реєстраційні дані: кількість юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за регіоном. Відкриті дані Єдиного державного реєстру дозволяють побачити, де реєструють бізнес, які види діяльності домінують і як змінюється кількість нових ФОП з року в рік. Тут є важливий нюанс: місце реєстрації часто не збігається з місцем фактичної роботи — великі компанії масово реєструються в Києві незалежно від того, де розташовані їхні виробництва.

Друге дзеркало — податкові надходження. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) майже на цілком залишається у місцевих бюджетах, тому його динаміка — непоганий непрямий маркер рівня зарплат і зайнятості в громаді. Місто, де надходження ПДФО стабільно ростуть швидше за інфляцію, зазвичай демонструє й реальне зростання економіки.

Третє дзеркало — структура економіки. Міста України помітно відрізняються за спеціалізацією: Детальніше про галузеві пропорції на національному рівні розповідає економіка України за секторами.

• Київ — адміністративний, фінансовий та ІТ-центр з найвищою часткою сфери послуг;
• Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг — індустріальний профіль, металургія та машинобудування;
• Одеса — портова та логістична економіка, торгівля, туризм;
• Львів — ІТ, туризм, освіта та легка промисловість;
• Івано-Франківськ, Тернопіль, Вінниця — середні міста з помітною роллю ІТ, агропереробки та ремісій від трудової міграції.

Рейтинг міст за показником «економіка» тому завжди треба уточнювати: за яким саме показником. За обсягом ІТ-експорту лідирують Київ, Львів і Харків; за промисловим виробництвом на душу населення високі позиції матимуть промислові центри; за кількістю малого бізнесу на тисячу мешканців несподівано сильними бувають невеликі туристичні міста. Змішувати ці рейтинги в один — типова помилка популярних публікацій.

Місцеві бюджети: звідки гроші та куди вони йдуть

Бюджет міста — найпрозоріший шар міської статистики, бо дані про виконання місцевих бюджетів публікуються регулярно, а багато громад додатково відкривають деталізацію через платформи на кшталт «Відкритий бюджет» та портали відкритих даних. Але й тут абсолютні цифри оманливі: загальний фонд бюджету Києва на порядки більший за бюджет будь-якого іншого міста, тому порівнювати міста треба за доходами на одного мешканця.

Структурно доходи місцевих бюджетів складаються з кількох джерел: ПДФО (історично найбільша частина), податок на прибуток комунальних підприємств, акциз з роздрібної торгівлі пальним та алкоголем, плата за землю, єдиний податок малого бізнесу, а також трансферти з державного бюджету — освітня та медична субвенції. Під час війни структура змінилась: значну частину ПДФО, що надходив від військових, спрямували до державного бюджету, і це помітно вдарило по доходах багатьох громад.

При читанні бюджетної статистики міста звертайте увагу на три речі. По-перше, співвідношення власних доходів і трансфертів: місто, що живе переважно субвенціями, має зовсім інший економічний профіль, ніж донор державного бюджету. По-теріше, витрати на розвиток (капітальні видатки) проти витрат на утримання апарату — це маркер управлінських пріоритетів. По-третє, динаміка: разовий сплеск доходів від продажу землі чи великого платника не означає сталого зростання.

Нижче — спрощена ілюстрація того, як різні показники доповнюють один одного при порівнянні умовних міст. Цифри в таблиці орієнтовні й мають методичний, а не звітний характер: реальні значення щороку змінюються і їх треба перевіряти за офіційними джерелами.

Транспорт і мобільність у цифрах

Транспортна статистика міст — це передусім три речі: пасажиропотоки, протяжність і стан мережі, а також структура перевезень. Пасажиропотік метрополітенів Києва, Харкова та Дніпра — найнаочніший індикатор щоденної мобільності: київське метро в довоєнні роки перевозило понад мільйон пасажирів на день, що робило його одним із найзавантаженіших у Європі на душу населення. У Харкові та Дніпрі метро відігравало вагому, але меншу роль — значна частина перевезень припадала на наземний транспорт.

Наземний електротранспорт — окрема українська особливість. За кількістю міст із трамваями Україна належить до світових лідерів: трамвайні системи працюють у понад двох десятках міст, від Львова з його історичною мережею до Кривого Рогу з швидкісним трамваєм. Львів додатково виділяється тим, що систематично оновлював рухомий склад через міжнародні програми фінансування — це добре видно саме в цифрах: середній вік трамваїв міста помітно нижчий, ніж у більшості колишніх промислових центрів.

Порівнюючи транспорт міст, користуйтесь відносними показниками: кількість поїздок на мешканця на рік, частка громадського транспорту в усіх поїздках, кількість приватних авто на тисячу жителів. Саме останній показник пояснює затори: у Києві та Львові рівень автомобілізації довоєнно сягав кількох сотень авто на тисячу мешканців, що за старої вуличної мережі неминуче означає перевантаження центрів. Одеса дає цікавий контраст — при значному населенні місто довгий час зберігало високу частку поїздок електротранспортом, хоча і з помітним зносом інфраструктури.

Окремий пласт даних — залізничні та авіапасажиропотоки, які показують роль міста як вузла. Київський залізничний вузол і аеропорти «Бориспіль» та «Жуляни» довоєнно концентрували левову частку міжміських і міжнародних перевезень країни; після закриття повітряного простору 2022 року логістична вага змістилась на захід — залізничні вузли Львова та прикордонних міст стали головними шлюзами пасажирського сполучення з ЄС.

Де шукати відкриті дані про міста

Переважна більшість цифр, про які йдеться, доступна безкоштовно — питання лише в тому, щоб знати джерела. Базовий набір виглядає так:

• Державна служба статистики України — демографія, економіка регіонів, зарплати, зайнятість у розрізі областей;
• Єдиний державний портал відкритих даних data.gov.ua — тисячі наборів даних від центральних та місцевих органів влади;
• портал OpenBudget та аналогічні інструменти громад — доходи й витрати місцевих бюджетів із деталізацією;
• Prozorro — публічні закупівлі, через які видно реальні витрати міст на інфраструктуру та послуги;
• аналітичні сервіси на базі відкритих реєстрів — Opendatabot, YouControl, Clarity Project — для даних про бізнес за регіонами;
• міські портали відкритих даних Києва, Львова, Дніпра та інших великих міст — транспорт, благоустрій, петиції, бюджет участі.

Працюючи з цими джерелами, завжди перевіряйте три речі: дату оновлення набору даних, методику збору та одиницю виміру. Половина помилкових висновків у публічних текстах про міста народжується з того, що хтось порівняв дані різних років, різних методик або переплутав тисячі з мільйонами.

Як правильно порівнювати міста за показниками

Коли ви будуєте рейтинг міст за показником — для дослідження, бізнес-рішення про відкриття офісу чи просто з цікавості — дотримуйтесь простої послідовності. Спочатку визначте, яке саме питання хочете з’ясувати: «де дешевше жити», «де легше знайти працівників» і «де найбільший ринок» — це три різні рейтинги з різними наборами метрик. Потім підберіть показники, переведіть їх у відносні величини і лише тоді ранжуйте.

Кілька практичних застережень. По-перше, медіана часто чесніша за середнє: середня зарплата в Києві сильно «витягнута» високими доходами невеликої групи, тож медіанна зарплата краще описує типового мешканця. По-друге, місто — не агломерація: економіка Києва неможлива без Київської області, а фактичне населення Львівської агломерації суттєво перевищує міське. По-третє, гранично обережно ставтесь до складених індексів — «індексів якості життя» або «рейтингів комфортності»: дивіться, які ваги в них закладені, бо саме ваги, а не дані, визначають підсумковий порядок міст.

І головне: цифри про міста України 2022–2024 років читайте крізь призму воєнного часу. Прифронтові міста втрачали населення та підприємства, західні міста отримали десятки й сотні тисяч переміщених осіб і релокований бізнес, бюджети зазнали структурних змін через військовий ПДФО. Порівняння «до/після» без урахування цього контексту дає хибні висновки про довгострокові тренди.

Короткий алгоритм роботи з міською статистикою

Якщо згорнути все сказане в практичний чеклист, робота з цифрами будь-якого українського міста виглядає так. Сформулюйте питання, яке хочете вирішити. Знайдіть показник у первинному джерелі — Держстат, бюджетний портал, відкритий реєстр — і запишіть дату та методику. Переведіть абсолютне значення у відносне: на мешканця, на тисячу жителів, у відсотках до минулого періоду. Порівняйте щонайменше з двома містами або двома періодами. І лише тоді формулюйте висновок, обов’язково зазначаючи обмеження даних.

Найцінніша звичка при роботі зі статистикою міст — не довіряти жодній цифрі без джерела, року та одиниць виміру. Це правило економить більше часу, ніж будь-яка аналітична методика, і саме воно відрізняє чесний огляд «Україна у цифрах і регіонах» від підбірки ефектних, але порожніх рейтингів.